Свято-Успенська Почаївська лавра – головна святиня Православ’я на Волині, одна з трьох лавр в Україні. Як монастир заснована ще у ХІІІ столітті. Щодня лавру відвідують сотні туристів з України, Росії, Білорусі, а одним з найбільших місць прощі Почаївська лавра стає 5 серпня — на свято Почаївської Божої матері та 28 серпня – у день Успіння Пресвятої Богородиці та день знайдення мощей преподобного Іова.
Головними святинями Почаївської лаври є: слід стопи Матері Божої, чудотворна ікона Матері Божої та мощі преподобних Іова та Амфілохія. До комплексу лаври входять також Свято-Успенський собор (зведений за керівництва Я. Г. Гофмана у кінці XVIII ст.), Троїцький собор (архітектор Олексій Щусєв, автор Мавзолею Леніна та Казанського вокзалу у Москві), монаші келії, Архієрейський дім та 65-метрова дзвіниця.
Монастир був заснований в кін. XII- поч. XIII ст. В Свято–Духівському монастирі знаходяться 6 ковчегів з мощами більш ніж 120 святих, також є дві ікони прп. Серафима Саровського. Одна ікона містить частичку мощей та фрагмент нетлінної мантії цього святого. Друга ікона написана на фрагменті каменя, на якому Серафим Саровський молився 1000 днів і ночей. В монастирі є також мироточива глава невідомого святого з Києво-Печерської Лаври.В обителі є древня чудотворні ікони Божої Матері «Споручниця грішних», яка сама чудесно відновилася та «Іверська», яка була написана в 1912 році на Святій горі Афон. Чудотворний хрест прп. Микити Стовпника Переяславського. Найбільш відомою святинею у монастирі-скиті являється Чудотворний Хрест святого подвижника Микити Стовпника, до якого віруючі звертаються з молитвами від нападу злих духів. Чудотворний Хрест, що важить 1 кг передали в 90–х роках.
Джерело (Купальня) Святої Праведної Анни — гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення, вода витікає із крейдяного підвищення. Джерело знаходиться недалеко від Почаївської лаври, на кордоні Кременецького району Тернопільської області та Дубенського району Рівненської області, в селі Онишківці. Знаходиться на території Скиту святої праведної Анни Свято-Миколаївського Городоцького жіночого монастиря.
Цілющі властивості джерельної води з Онишківців відомі ще з 16 століття. В 1853 році на добровільні пожертвування була побудована каплиця на місці старовинної. У 1887 році на пожертвування 100 карбованців був зроблений кам’яний підмурівок під каплицею, а з боку крейдяного підвищення змурована кам’яна стіна. У цій каплиці була головна святиня Онишковецького приходу.
Існують святині, про які говорить увесь світ, утім це аж ніяк не означає, що можна створити своєрідний список чудотворних та особливих місцин, які мали б виключне право на прояви Божої благодаті. Недарма ж бо апостол написав, що Святий Дух витає там, де хоче. Про шану до Божої гори серед місцевих жителів можна багато не говорити, вона така значна, що золоте зображення її столоподібної вершини розташували на сучасному гербі Великих Бережків (насправді ж верхівка її має дві маківки). За горою у селі визначають навіть те, якою буде погода. Мовляв, якщо з неї прямує хоча б одна хмарина, очікуй дощу. Якщо ж небо над горою є чистим, то й погода буде хорошою. За однією з таких оповідей, у часи монголо-татарської навали Матір Божа зійшла на гору та гірко заплакала над нещастями бідних людей. Диво побачили місцеві селяни, що переховувалися від татар на вершині. Вони захотіли підійти до Богородиці, аби вклонитися їй, та свята вознеслася на Небо, а на місці, де вона торкнулася землі, забило чисте джерельце з цілющою водою.
Рекомендовано:
Заборонено:
Свято-Успенська Почаївська лавра – головна святиня Православ’я на Волині, одна з трьох лавр в Україні. Як монастир заснована ще у ХІІІ столітті. Щодня лавру відвідують сотні туристів з України, Росії, Білорусі, а одним з найбільших місць прощі Почаївська лавра стає 5 серпня — на свято Почаївської Божої матері та 28 серпня – у день Успіння Пресвятої Богородиці та день знайдення мощей преподобного Іова.
Головними святинями Почаївської лаври є: слід стопи Матері Божої, чудотворна ікона Матері Божої та мощі преподобних Іова та Амфілохія. До комплексу лаври входять також Свято-Успенський собор (зведений за керівництва Я. Г. Гофмана у кінці XVIII ст.), Троїцький собор (архітектор Олексій Щусєв, автор Мавзолею Леніна та Казанського вокзалу у Москві), монаші келії, Архієрейський дім та 65-метрова дзвіниця.
Монастир був заснований в кін. XII- поч. XIII ст. В Свято–Духівському монастирі знаходяться 6 ковчегів з мощами більш ніж 120 святих, також є дві ікони прп. Серафима Саровського. Одна ікона містить частичку мощей та фрагмент нетлінної мантії цього святого. Друга ікона написана на фрагменті каменя, на якому Серафим Саровський молився 1000 днів і ночей. В монастирі є також мироточива глава невідомого святого з Києво-Печерської Лаври.В обителі є древня чудотворні ікони Божої Матері «Споручниця грішних», яка сама чудесно відновилася та «Іверська», яка була написана в 1912 році на Святій горі Афон. Чудотворний хрест прп. Микити Стовпника Переяславського. Найбільш відомою святинею у монастирі-скиті являється Чудотворний Хрест святого подвижника Микити Стовпника, до якого віруючі звертаються з молитвами від нападу злих духів. Чудотворний Хрест, що важить 1 кг передали в 90–х роках.
Джерело (Купальня) Святої Праведної Анни — гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення, вода витікає із крейдяного підвищення. Джерело знаходиться недалеко від Почаївської лаври, на кордоні Кременецького району Тернопільської області та Дубенського району Рівненської області, в селі Онишківці. Знаходиться на території Скиту святої праведної Анни Свято-Миколаївського Городоцького жіночого монастиря.
Цілющі властивості джерельної води з Онишківців відомі ще з 16 століття. В 1853 році на добровільні пожертвування була побудована каплиця на місці старовинної. У 1887 році на пожертвування 100 карбованців був зроблений кам’яний підмурівок під каплицею, а з боку крейдяного підвищення змурована кам’яна стіна. У цій каплиці була головна святиня Онишковецького приходу.
Існують святині, про які говорить увесь світ, утім це аж ніяк не означає, що можна створити своєрідний список чудотворних та особливих місцин, які мали б виключне право на прояви Божої благодаті. Недарма ж бо апостол написав, що Святий Дух витає там, де хоче. Про шану до Божої гори серед місцевих жителів можна багато не говорити, вона така значна, що золоте зображення її столоподібної вершини розташували на сучасному гербі Великих Бережків (насправді ж верхівка її має дві маківки). За горою у селі визначають навіть те, якою буде погода. Мовляв, якщо з неї прямує хоча б одна хмарина, очікуй дощу. Якщо ж небо над горою є чистим, то й погода буде хорошою. За однією з таких оповідей, у часи монголо-татарської навали Матір Божа зійшла на гору та гірко заплакала над нещастями бідних людей. Диво побачили місцеві селяни, що переховувалися від татар на вершині. Вони захотіли підійти до Богородиці, аби вклонитися їй, та свята вознеслася на Небо, а на місці, де вона торкнулася землі, забило чисте джерельце з цілющою водою.
Рекомендовано:
Заборонено: