Виїзд з м. Волочиськ о 08.30

Церква І.Богослова 17 ст. у с. Скорики

Скориківська церква – пам’ятка архітектури національного значення. Вона має всі традиційні ознаки старовинних подільських храмів: тридільна, трибанна, архаїчна у своїх квадратних зрубах, з широченним дашком, який захищає низ будівлі від дощових вод та дає прихисток прочанам у негоду. В інтер’єрі храму все підпорядковано головному об’єкту уваги – величному різьбленому іконостасу, виконаному невідомими майстрами одночасно з самою церквою. Основним мотивом різьблення є своєрідно трактоване листя аканту, виноградні грона й квіти. Впадає в око суто українське трактування образів, навіть Дитя вдягнене в сорочечку-вишиванку. Іконостас – у прекрасному стані, і завдячує цим давній легенді та щасливому випадкові, який, у свою чергу, став сучасною легендою. У 1649 році, перед походом на Збараж, у ній сповідалися і приймали причастя козаки Богдана Хмельницького разом із гетьманом. Тридільна у плані з прямокутними приміщеннями, церква здіймається в небо трьома банями із стародавніми наметовими верхами, увінчаними маленькими маківками. У споруді відчуваються чітка центрична композиція і рівновага. Інтер’єр відповідає стилеві зовнішньої архітектури. Іконостас — один з найоригінальніших серед старих церков Поділля. За легендою, його, виконуючи наказ Б.Хмельницького, доставили сюди волами. Внутрішнє храмове приміщення невелике, тому завдяки високій центральній бані іконостас спланували вгору на шість ярусів. Головним мотивом різьби іконостасу є оригінально трактоване листя аканта, схоже на пальмети і виноградні лози. В одному з ярусів видно сліди кіптяви від колишньої пожежі. 

Реставрацію церкви з частковою її перебудовою було здійснено протягом 1989-1991 років, а в 2000-му — було завершено позолоту іконостасу. Кошти виділив Президент України Леонід Кучма, котрий відвідав село у 1999 році.

Збаразький замок

Однією з найцінніших архітектурних пам’яток історії Тернопільщини є замок князів Збаразьких, що розташований на Замковій горі у місті Збараж. Твердиня являє собою фортифікаційну оборонну споруду у стилі ренесанс.

Будівництво замку тривало протягом 1620 -1627 років, роботи проводив нащадок українсько-литовського князівського роду – Кшиштоф Збаразький. Перший проект замку він замовив у відомого італійського архітектора Вінченцо Скамоцці. 

На велетенському килимі із зелені та каменю, ніби іграшковий будиночок принцеси, розмістився прекрасний ренесансний палац. Палати двоповерхової будівлі служать виставковими залами. Стародруки і рукописні книги, предмети інтер’єрів релігійних споруд XVII – XIX століть, колекційна зброя та лицарські обладунки…. Експозиція вишивки, археології, етнографії, ремесла краю, творів сакрального мистецтва, нумізматики, органний зал, тощо. Загалом тут відкрито більше 25 виставкових залів. А у підземеллях охочих побачити «темний бік» життя замку чекають темниці із знаряддями середньовічних тортур.

Замок князя Б. Вишневецького

У Вишнівецькому замку, що свого часу був одним із найбільших в Україні, де зберігалась найбільша приватна колекція стародруків XV століття, стіни кімнат якого були покриті китайським шовком та оздоблені золотом, побували всі тогочасні імператори, королі та князі Європи. За задумом, споруда мала бути копією французького Версалю. Як і там, щоби величезна бенкетна зала здавалась ще більшою, у стіни були вмонтовані дзеркала.

Замок — колишня резиденція останніх представника князівського роду Вишневецьких — Михайла-Сервація, а після його смерті 1744 — князів Мнішеків. Палац добре зберігся, знаходиться в мальовничому парку поруч з озером. Недалеко від палацу є кілька церков цікавих з архітектурної точки зору.

Екскурсія по м. Кременець

Місто Кременець – одне з унікальних міст України, що вирізняється своєю історичною, архітектурною та культурною спадщиною. Надбання різних століть відобразилось на його культурному та архітектурному обличчі. З плином часу архітектура міста змінювалась, але Кременець і до нині залишається неповторним куточком України.

На схилах Кременецьких гір збереглися старовинні цвинтарі, за якими можна дослідити всю історію міста. У Кременці є кілька некрополів, зокрема Туницьке, військове та Монастирське кладовища, старовинний польський цвинтар. А також П’ятницький (Козацький) цвинтар з могилами українських козаків, що загинули в боях за звільнення Кременця від влади Польщі (1648-51 рр.) та єврейський кірхут.

Замкова гора — Бона

Основна візитка міста — Кременецький замок, який розмістився на горі Бона на висоті майже 400 метрів.  Гора отримала свою назву на честь дружини польського короля Жигмонта І Бони Сфорци. Бона укріпила замок і розбудувала містечко, за що вдячні мешканці увічнили її ім’я. Місто зберігає чимало легенд та переказів про королеву Бону, в одних вона постає жорстоким тираном, в інших – доброю і мудрою правителькою. Замок витримував не одну навалу татарської орди. Неодноразово відбивав напади загарбників. Єдиними,  хто зміг взяти замок було запорізьке військо на чолі з Максимом Кривоносом восени 1648 року. Після цього замок більше не відбудовували. Гора, названа іменем Бони, досі нагадує про легендарну фортецю незламними мурами, в’їзною вежею і відчуттям, що загадкова королева десь поруч.

Повернення до м. Волочиськ близько 18.00